Тарас Шевченко. «В неволі тяжко, хоча й волі»

В неволі тяжко, хоча й волі,
Сказать по правді, не було.
Та все-таки якось жилось.
Хоть на чужому, та на полі…
Тепер же злої тії долі,
Як бога, ждати довелось.
І жду її, і виглядаю,
Дурний свій розум проклинаю,
Що дався дурням одурить,
В калюжі волю утопить.
Холоне серце, як згадаю,
Що не в Украйні поховають,
Що не в Украйні буду жить,
Людей і господа любить.
Дата написания: 1847 год


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)
Загрузка...

Тарас Шевченко. «В неволі тяжко, хоча й волі»